Джиме, не буди в собі Еґо!
В ім'я егрегора того,
що не прийме примхи долі...
Доволі дивно, що болю
не чують активісти за еко.
Віками прикуті їх вічі
до природних джерел абразиву.
Літами лічені ліки
витрачають на зливу,
яка ніяк не промиє очей тих,
що не пам'ятають ні Чеха, Хорива,
ані сльоз смоляних лебединих.
Відтак ми регочемо (у напрузі),
від тоді як знаємо (вже всі в курсі),
після нас буде лихо, (вулкани)
хоч потоп, земле труси.
Гори зламаються в глухінь
Моря розіллються по суші.
Людство стане планктоном...
Платона забувши, скажемо дружньо:
"Всеоднак Всі Потонем!"
_
М.А.К. - I'MMXX.II
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2022
автор: Медяник Анексій Кримський - МАК