Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
У саду козак й дівчина, двоє молоденькі.
Біля тину бє копитом коник вороненький.
Краще вийся ти, тумане, з саду у гайочок.
Та й стелися там, тумане, ніби барвіночок.
Як пливтимеш під горою, та й через долину,
обніми там одиноку червону калину.
А щоб легко, мій тумане, доріженька слалась,
скажи їй, що дівчинонька козака діждалась.
Скажи їй хай не сумує, ягідочки згіркнуть.
Козаченько й дівчинонька ще до неї прийдуть.
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Надія Башинська