Яка ж безборонна бувала з тобою,
Як рвалося серце моє на шматки.
Дві різні дороги, дві різнії долі,
І відстань між нами завдовжки в роки.
Тримай моє небо у мужніх долонях,
Даруй мені Всесвіт , він наш навікИ.
Ми сядемо знову на сірім бетоні
І будемо мовчки лічити зірки.
І ти безборонний, хоч з виду, як воїн,
А серце у грудях завбільшки у світ.
На наших дорогах, де вдосталь вибоїн,
Ми лишим назавжди невидимий слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Анюта Матіїшина