Скільки спати брати у дрімоті,
пора брати у руки серпи.
День Дажбожий світає на сході,
розчиняє палати імли.
У небесний зберемо ж юд.їв,
не залишим без стада – юрби.
Холуїв... вертухаїв та геїв,
адже разом плодили гріхи.
Хай розчинеться юдо чужинське,
щоб не було йому вороття.
Майбуття в нас одне українське,
Рідна мова поверне в життя.
Все лукаве, нечисте пощезне,
не залишимо навіть слідів.
Віра предків і мова воскресне,
своїх матимем Рідних вождів.
Довге й славне чекає майбутнє
нашу рідну знехаяну Русь.
Розцвіте й буде знову могутня,
я до справи її доторкнусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Волиняка