( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Лляніє думка білою канвою,
Чекає барв від обраних словес.
Вам віддаю всі пензлі із сувою.
Творіть! Малюйте фарбами чудес!
Г.: О, пензле мій, я намалюю щастя,
Щоби лягло узором в полотно канви,
Щоби творили фарби ці чудові
Велику радість у людській душі.
М.: Душа крихка ж бо, стан її - метелик
Літає вільно між усіх палітр -
То мчить увись, а то розтане в келих,
Шукаючи відтінковий скіпетр.
Г.: Я першим вибираю колір неба
З його відтінками, що з ранньої зорі
Блакитним буде, далі буде синім,
Блаватовим й ультрамарином буде
Аж до вечірньої зорі.
М.: А потім? В що відчинитеся потім?
Куди Вас поведуть ті кольори?
Знайдетеся між срібла? В позолоті?
Чи серед світла денної пори?
Г.: Душа моя так прагне розмаїття
В отій палітрі кольорів і відчуттів
Їй хочеться веселки в спектрі сонця
І сріблі місяця на полотні оцім.
М.: Вдихаю по́вів ремесла живого,
Душі не йметься вснути в почуттях.
Жадає руху, плину барв святого,
Їй хочеться збагачених зася́г.
Г.: Я вас запрошую у лет разом зі мною
Зануритись у творення краси.
Візьміть свій пензлик і додайте свого,
Того, що рветься в простір із душі.
М.: Прийму. Відточу кисть у вправнім русі,
Накину пару обраних штрихів,
Розве́ду гаму у спокійнім дусі
Утрапивши нежданих берегів.
Г.: Тепер я оберу зелений колір
З відтінками від ранньої весни
Туди насиплю квітів, щоб душа між колій
Спочила, як порине тіло у солодкі сни.
М.: Засну і я, упавши в розмарині.
Землі торкнуся. Вигріюсь між трав.
Залишуся в тім витканім хустинні,
Розправлю власні крила без обав.
Г.: Для контуру я вибираю чорний,
Чіткими стали щоб яскраві кольори -
Людських переживань, політ фантазій,
Кохання і бажання взорів до канви.
М.: Війну душею протилежність цвіття,
Розлию серцем фарби на усіх.
Хай білий ширить мир та довголіття,
А чорний хай не перекрестиль сміх.
Г.: А ще тому, що чорний є шляхетним
І з білим він утворює контраст
Уро́чистим стає, коли у чорнім фраці
На чорному роялі грає музикант.
М.: Канву заповним вщент. Вона готова.
Вже не біліє! Повна дивини!
Яскріє сяйвом обрана основа,
Тонована відчутими людьми!
Г.: Та ще про сірий, що у суті білий,
Лише розмитий дивом чорноти.
Танок цих кольорів такий шалений,
Що розчинив їх порухом одним.
А із того разючого контрасту
Возвівся спокій та гармонія життя,
Що заспокоює серця.
М.: Звучи безмежжям, беззупинна пісне!
Рисуй в уяві дзеркало бажань!
На скронях сірий. Мудро Часом тисне,
Штовхаючи до спокою пізнань!
Марія Дребіт - Галина Щербань
30.01.2022 Португалія
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: VIRUYU