Так ста́лося, що в шторм пливли
два вороги на кораблі.
Один став на кормі, а другий
на носі. Через хвиль потуги
галера показала кіль.
– «Що перше зникне серед хвиль,
ніс чи корма?» – один спитався
керманича. – «Ніс.» – «Дочекався
нарешті щастя! Ну тоді,
припало би мені до серця,
як ворог першим захлине́ться.
Хоч мить я б вдячний був біді!»
Мораль: на все життя затям
клич праведний «Смерть ворогам!»,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Анатолій Костенюк