Возвишається в неприступному граді,
Зберігає історію свою,
Дивлюсь та милуюсь його красою,
Там спокій для мене,
Тишина для поета,
Стіни сині наче море,
Срібні купола наче хмари,
Йому багато років,
Який стоїть зараз тут,
Возвишаються його стіни,
Які підпирають його,
Хрести на куполах підпирають небо,
Стоїть і буде стояти,
В неприступному граді,
Настала зима,
Сніг накрив його купола,
Срібні купола накрились білим одіялом,
Дзвіниці дзвонами б'ють,
Тишина та й годі,
Тільки хочеться там бути,
Хочеться поседіти на куполах,
Хочеться поседіти біля його стін,
Стіни вкрилися снігом,
Стіни розписані іконами,
Краса неопісуємая,
Стоїть віками в князівському граді,
Стоїть і буде стояти,
Тишина біля нього,
Чути як він говорить зі мною,
Розповідає свою історію,
Він втратив купол,
Який колись стояв на ньому,
Коли була Друга світова війна,
Його тривожила та війна,
Яка йому завдала багато шкоди для його життя,
В нього пустила отруйна стріла пітьми,
Стоїть віками,
Стоїть в нашому граді,
Тихий спокій біля нього,
Хочеться поседіти біля його стін,
Тишина та й годі,
Стоїть біля площі,
Християнський лотос,
Стоїть віками,
Зараз на Україні,
Сидиш і думаєш,
А він с тобою говорить,
Тільки інші його не чують,
Я чув і зним говорив,
Прислухався до його стіни,
Я чув як його християнське серце стучить,
Чув його душу,
Яка зараз в спокою,
Яку нічого не тривожить,
Хожу до нього і в ночі,
кий він гарний,
Сяє на наче зірка,
Стоїть і процвітає його християнське життя,
Яке буде процвітати все життя,
Стоїть віками,
Наш Володимирський християнський щит.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Богдан Хмельницький