***
Ти надто жінка, щоб проговоритись.
Ти надто гарна для дволиких стерв.
Це ти в нікуди йдеш,
приходиш звідкись,
І ти мій найоголеніший нерв.
Ти перша квітка весняного саду,
Що сяє кароокою росою.
Ти ‒ мрія весняного зорепаду,
Ти надто жінка бути не собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Віктор Вікторович МАРКОВЕЦЬ