дещо довша за вічність мить
попіл слів на вустах гірчить
заколисана совість спить
хтось вовтузиться на плечі_
>
рогом скроню лоскоче біс
шепіт снігом за комір_ йди
в’ються змієм твої сліди
за важкий оксамит куліс_
>
котрий іспит в обридлій грі
монохромний свідомий сон
під холодним щербатим склом
несумісні коментарі_
>
водиш вилами по воді
цідиш з каменя/серця сік
розриваєш ланцюг подій
зупинивши зворотній лік_
>
виокремлюєш тло і тінь
нищиш опцію каяття
палиш сумніви, як сміття
і пірнаєш в ніщо_ амінь_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Ки Ба 1