Моя осінь кінця добігає,
Ще на плечі зима не лягла,
Я ж лечу, ні, біжу й не встигаю –
На заваді осот, ковила.
У сніги одягла доля скроні,
А думки кличуть знов до села,
Де струнких яворів сиві крони
З висоти оглядають поля.
На крилі уже діти й онуки –
Все, що мало цвісти, відцвіло,
Та душа животіє у муках,
Бо покірно вмирає село.
І немає тому порятунку,
Й не повториться двічі життя,
І душа, запечалена трунком,
Сил не має змінити буття.
21.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Ганна Верес