XIV
Вже вечір. Вітер листя не ворушить,
жасмину запах з саду повіває,
а там, над лісу таємничим краєм,
крилом могутнім тиша звуки глушить.
Та тиша має міць чудну гашишу:
солодку як весна й сумну як осінь,
позбавить душу мрій і прагнень зовсім –
боюсь я тої вікової тиші...
XV
Прекрасний світ, його життєві миті!
Зірки прекрасні, сяючи в зажурі,
прекрасне щастя, сльози, сміх і бурі –
зірки ті сяють на душі блакиті!
І жаль мені весни, і сонця, й світу,
і жаль журби, сліз, щастя і утіхи
і жаль всього, бо бачу – смерть потиху
на все кладе застиглості приміту!
XVI
Кляніть же землю, світ, людей на світі!
Кляніть, палайте спалахами злості,
не пробачайте і умерлих кості,
хай гноблять все ці кпини гордовиті!
Коли ж до вас смерть з’явиться дочасно
і світ в імлі вже пропадати стане,
ви, що кляли весну безперестанно,
признаєте, що і зима прекрасна!
Jerzy Żuławski, Cień: XIV-XVI
XIV
Wieczór. Wiatr żaden listków drzew nie rusza,
wonie jaśminu z ogrodów się leją, —
a tam nad wielką, tajemniczą knieją
ogromna waży się na skrzydłach głusza...
Moc ma mistycznych ta cisza haszyszy:
słodka jak wiosna — i tęskna jak jesień,
pozbawia duszę pragnień, czuć, uniesień —
a jednak straszno mi tej wiecznej ciszy...
XV
O! jakże piękna ta ziemia, to życie!
piękne te gwiazdy świecące gdzieś w górze
i piękne szczęście, łzy, śmiechy i burze —
te gwiazdy lśniące na duszy błękicie!
I żal mi świata i wiosny i słońca,
i żal mi szczęścia, smutku, łez, wesela, —
żal mi, bo widzę, że wszystko spopiela
śmierć — i że będzie już ciemność bez końca!
XVI
O, klnijcie ziemię! klnijcie świat i ludzi!
klnijcie i ziońcie pogardą a złością,
nie przebaczajcie ni umarłych kościom,
niechaj szyderstwo wasze wszystko studzi!
Lecz kiedy śmierć wam stanie przed oczyma
i świat wam w mgłę się już rozwiewać zacznie,
wy, coście wiosnę klęli tak niebacznie,
przyznacie: piękna jest nawet i zima!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Валерій Яковчук