Отак живеш...у світі протиріч:
такий,як всі - щодня вдягаєш маску,
і лиш коли на груди ляже ніч -
ти душу відкорковуєш,мов пляшку.
В один стакан наллєш чого б хотів,
у інший - те,що зветься словом "мушу",
і не збагнеш - чи так воно в житті,
чи ти давно пропив вже свОю душу.
Бо наче вільний...Ні - як в клітці птах,
де твОї крила - то твоє прокляття.
Бо наче щирий...Ні,бо щирість - знак,
що ти готовий до свого розп"яття.
Тому й вбачаєш святість в тишині,
ти хочеш тиші - щоб ніде нікого,
щоб на її холоднім полотні
хоча б на мить торкнутися до неба.
Бо знаєш,що дійде до краю ніч
і відлетить в свою,незнану казку.
А ти,як зАвжди,в світі протиріч
вдягатимеш під ранок кляту маску...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2022
автор: Записи Егоїста