О скільки недоказаних розмов!

О  скільки  недоказаних  розмов!  
О  скільки  поглядів,  і  снів  ,  і  смутку!
Кипить  і  стигне  в  моїх  венах  кров
Як    чую  голос  твій.  Мов  без  притулку
Летить  душа  моя  кудись  за  хмари,
Здіймає  крила  й  падає  униз.
Дрімають  вулиці,  міста,  бульвари,
Дрімає  розум.  Серце  лиш  не  спить.
Подай  долоню.  Взявши  зорі  в    руки,
Ми  намалюєм  диво-небеса.  
Ось  там  веселка  буде,  там  -  поля  і  луки,
А  далі,  десь  за  обрієм,  весна.
Це  буде  світ,  в  якому  ми  з  тобою
Шукати  будемо  натхнення  .  Ось  і  все.
А  час  хай  плине  тихо  за  водою
Й  на  крила  мрії  в  далеч  нас  несе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Анюта Матіїшина