„ І три корені, розділені
прокляттям, зростуться Любов’ю ”
Сергій Радонежський
Олесю Берднику,
планетарному патріоту
і українському письменнику
Так скільки ж було на Землі
тих геніїв духовних Людства,
що із Високих повелінь
життя поклали... Та не люблять
ні там, ні тут, де вишень цвіт
й Дніпро широкий хвилю вічну
несе в цей дивний Божий Світ –
тих самородків потойбічних.
Бо тут, на рідній їм Землі,
вони чужі – вони від Сонця.
Бо не за себе, а за всіх.
Їх думи – фатум на долонях...
В духовних межах ціль одна –
не роз’єднання, а єднання:
планетна кличе їх Весна,
святеє Людства прозрівання.
Їх мова Божа, то ж одна –
Любов до ближнього й до Світу.
Лише невігластва стіна
тримає в злі, щоб не розквітли.
Тупого лицемірства тінь
ще не сховалась і за нею
ті, що цькують – з тих поколінь,
що Людством грають і Землею.
15.01.2005р.
Вселенная Олеся Бердника:
http://alternatio.org/articles/item/3261
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Променистий менестрель