Інтермецо

Краще  мовчи,  ніж  знову  клич  на  скелі  мої  думки.  

Ти  знову  тут,  на  валунах  чекаєш.  
Такий  чужий,  однаковий,  сталевий  і  незламаний.
Закутий  у  ногах  базальтових,  незмінних  і  змертвілих.
Таких  як  і  душа  твоя,  таких  як  твоє  серце.
Все  кличиш  диким  голосом,  співаєш  інтермецо  
Між  сушею  і  морем  занадто  мало  слів.  
Занадто,  занадто  мало  простору  і  правди  між  грудей.  
Я  йду  по  дну  солоному  до  твоїх  марних  скель.
Розбитися...
І  знищити  тебе.  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Чорнильна