Краще мовчи, ніж знову клич на скелі мої думки.
Ти знову тут, на валунах чекаєш.
Такий чужий, однаковий, сталевий і незламаний.
Закутий у ногах базальтових, незмінних і змертвілих.
Таких як і душа твоя, таких як твоє серце.
Все кличиш диким голосом, співаєш інтермецо
Між сушею і морем занадто мало слів.
Занадто, занадто мало простору і правди між грудей.
Я йду по дну солоному до твоїх марних скель.
Розбитися...
І знищити тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Чорнильна