У рамі віконній чарівна картина,
На ній змалювала Зима свій пейзаж.
Пізно вночі його тільки скінчила,
Вранці ж негайно — на вернісаж.
Там яблуні в білому, як наречені,
Неначе сьогодні святкують весну.
Сниться їм травень в рожевому цвіті,
Тиша і спокій в зимовім саду.
Горіх задрімав під пухким покривалом,
Сон богатирський нарешті зморив,
І падають, падають срібні сніжинки
На голову сиву, яку він схилив.
Застигло під пензлем казкове видіння,
Лиш пташка злетіла на тім полотні,
На мить ожила ця чудова картина,
Посипався сніг із гілок до землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2022
автор: М.Гомон