Рік новий відкриє січень
(Тільки не січе).
Зранку снігу кине в вічі ,
В обід- потече.
Далі добрий місяць лютий
тебе запита:
-Ти ,козаче, добре взутий
В гумове взуття?
Вітер у березні свище ,
Аж вуха набув.
І кричить до квітня ближче:
-Кожух не забув?
І бува до краю квітня
Сніжок проліта.
А у гаю квітка квітне,
З криги вигляда.
А коли настане травень-
дують холоди.
Вже пора косити трави-
Вони не зросли .
А тоді посеред червня
зразу запече.
На городі земля темна
Плаче за дощем.
В липні сонце щедро гріє.
Тільки і живи.
У саду малина спіє,
Яблука, сливки.
Серпень щойно розпочався,
А вже хліб зібрав.
І веселкою на щастя
У небі заграв.
Щедрий вересень на спеку,
А на дощ- скупий.
До зими наче далеко,
Та день замалий.
Жовтень тільки розпочався,
Тиждень- і мороз.
Гриб у лісі зрости взявся,
Проте не вдалось.
Листопад би листя кинув,
Та жовтень забрав.
В трактор сів і безупинно
Городи орав.
Розгулявся місяць грудень-
Сніги розкидав.
Тільки в людей свято буде-
Болота додав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: Онофрійчук Наталя