Два береги у річеньки, немов біжать вони,
По лівому, широкому прив’язані човни.
Вітер гойдає хвилями - човни повні води,
Що станеться із ними, коли прийдуть холоди?
Чи вистоять у стужі, знайдуть своє весло,
Чи від штормів суворих їх понесе на дно?
А правий – оберегом, як той граніт стоїть,
Вздовж річеньки всієї він протягом століть…
Під вербами в травичці дрімається гусятам,
Чого ж у цій Божій красоті сумні дівчата?
Казиться «москаль», усюди «корона» лютує -
Немає спокою ніде, аж душа німує…
Вище голову, народе! Не будем сумної!
Душу хай пісня кріпить у нашому двобої.
В. Ф. - 30. 01. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: Веселенька Дачниця