Не раз усіх тривожило питання,
Кого ми другом можемо назвати?
Хтось може відповісти без вагання,
А хтось його ще довго задавати.
Раніше я могла лише гадати,
Бо друзів я чомусь не помічала.
Та можу вже вам відповідь я дати,
Бо, виявляється, давно їх мала.
Нехай – це карі очі, колір чаю,
Якими подруга тобі сміється.
Чи,може, я на собі помічаю
Той сірий погляд, що моїм здається.
В очах тих сірих небеса відбило
І сонця проблиски за хмари там сховались,
То друга очі, що в важку хвилину
З підтримкою до тебе посміхались.
Нехай, тобі погано зараз буде,
Нехай і подруга живе далеко.
Зі мною в телефоні вона всюди,
Пілікне SMS-ка: «Хоч нелегко,
До мене, Ліє, ти завжди звертайся
Промінчик щастя шлю на допомогу!»
Нехай життя тривоги посила все –
Мій кращий друг живе через дорогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: Юзько Лія