О друже Кулемет, що в цьому світі воля?
Тісний життя окоп чи бронік на душі?
Нам пращурів слова усі жахи знеболять,
І всі шляхи земні не матимуть межі.
Шануймося, поки ще можемо завдати
Всім ворогам своїм смертельної ганьби.
Нас вічність розкладе на поклики і дати,
Нас пам’ять приведе до полум’я доби.
Над прірвами ночей чи над Савур-горою
Звитяги дух летить – життя єдиний шанс.
Пророків тут нема. Але вже є герої,
Тому ніхто й повік не подолає нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2022
автор: aleksgun