" Нема потрібнішого для народу
мистецтва, ніж музика".
Зденек Неєдли.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає кларнетист.
Хто ж музикант? Лиш старожили знають.
Повім : з народу він, а не артист.
Простий, сільський трудяга на Волині,
Раненько разом з сонечком вставав.
Був пастухом в колгоспі. Перед очима й нині :
Хліб, сало й дудочку з собою брав.
Пасеться стадо, дудка виграває...
Пасови'ще в лісі * і неземна краса !
Яскраво світить сонце, мелодія лунає :
Протяжно, гучно лине в небеса.
Згодом заміна дудки на сопілочку.
Більш ніжне, мелодійне вже звучання,
А глядачі і слухачі - пташки і білочки.
Лунає в лісі музика ще зрання.
Ось так він вигравав, душа співала
Репертуар народний, хоч і не артист.
Кларнет придбав, бажання помагало,
Незчулися, як з пастуха, - став кларнетист.
Проходив час, літа у даль спливали...
Ве'село, хоч бідно, жилося на Волині.
Зібравши урожай, й до посту - так бувало :
Гучні весілля, проводи і не одні хрестини.
Невдовзі гурт народний - вів кларнетист :
Вальс, польку вигравали мелодійно.
Став знаний в селах, до музики мав хист,
Хоч самоучка, було все професійно.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає - не артист.
Хто ж музикант, що й досі пам'ятають?
Повім : це - батько мій, той кларнетист.
Щиро вдячна поетесі Ніні Незламній за вірш " Звуки з минулого" 7.11.2021р.
що надихнув, окрилив мене до написання цього вірша " Відлуння".
Світла пам' ять нашим батькам - музикантам з народу.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
* Примітка : стада з півсотні корів випасали тільки дорослі
на узліссях, лісових галявинах, перелісках... У стаді завжди
були тварини-вожаки, які чудово орієнтувалися в лісі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2022
автор: Галина Лябук