Минають дні, проходять довгі ночі,
А ти залишилась, така же, молода,
Яка була: чорнява, карі очі...
А на плечах: золота коса...
Пройшли часи, літа не повернути...
Життя забрало, в нас молоді роки.
Уже старі, не молоді в нас зуби,
Давай зустрінемось, поговорим ми...
Підем в садок, де молода калина
Цвітут дерева, співають солов'ї...
Нам нагадають, про молоде коріння...
Як зустрічались, з тобою, ми, тоді ...
В яскраву весну, квіти дарували...
Плели вінок, майбутнього життя.
З цеглинок щастя, свій дім побудували,
На берегу прекрасного Дніпра
Прийшли шторми, нас море розкидало
Побили хвилі, наші кораблі...
Хто потонув, кого життя забрало...
А хто залишився, так лежать на дні.
Не плач кохана. Життя непропустили!
Ми, ще з тобою зовсім молоді...
Давай почнемо з початку і донині...
Цінить життя, як місячні вогні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2022
автор: Олександер Білий