Я той, кого забути варто,
Яких у світі забагато,
Я той нікчема, той мудрець,
Який викликує на герць
Себе, і падає від втоми.
Я сам для себе незнайомий:
Чогось чекаю від життя,
Як тінь, як спроба каяття.
*
Живу, живий, а що кому від того?
А що мені? Нічого...
Чомусь так важко, навіть, слів бракує,
Ідуть роки, життя минає всує.
А, може, буде ще, а може... Може, й буде...
Та я - ніхто, а все навколо - люде!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2022
автор: Неизвестный Я