Завше

Я  завше  любила  мати  рацію.  
І  обходила  деградацію  шляхами  всіма  можливими,
І  скандувала  про  інформацію,  
що  люди  повинні  бути  щасливими.

Я  завше  любила  бути  першою.
І  часто  це  в  мене  добре  вдавалося,
Коли  прикидалася  зовсім  довершеною,
Аби  у  всіх  сумніви  розліталися,
Наче  останні  осінні  ластівки
Втікають  від  холоду  лютого,
Що  перемоги  не  задарма  дісталися,
А  ключик  до  успіху  здобутого  –
Тільки  праця  щоденна…  Ну,  і  трохи  везіння.

Зрештою,  я  вже  завше  готова  до  потрясіння,
Пустих  звинувачень,  прокльонів,  ненависті,
Недоречних  передбачень  та  безпардонної  людської  цікавості.

Я  завше  хотіла  сподобатись,
Бути  поміченою  й  почутою,
Вміти  думку  висловлювати
І  бути  трохи  більш  розкутою.

Ще  завше  боялась  спіткнутися,
Програти  та  помилитися,
Бо  люди  враз  можуть  перевзутися
І  навіть  допомогти  тобі  оступитися.

І  завше  лякалась  неправильності,
Порушення  законів  і  рамок,
Бо  дотримувалась  відповідальності
За  самозбудований  ґанок
Канонів,  відмінниці,  прикладу,  
На  якому  хотілось  зустріти  світанок
Бунтарки,  нахальності,  критика.

Я  завше  жила  ілюзіями.
І  марила  про  якусь  правду,  
І  майже  конала  в  конвульсіях,
Доводячи  приказку  давню
Про  чесність  болючу  та  брехню  гарну.

Я  завше  була  справжньою
І  завше  –  трохи  фальшивою.
Без  макіяжу,  кажуть,  –  привабливою,  
А  з  ним  –  вдавано  вродливою,
Слабкою  –  з  душею  оголеною
І  сильною  –  з  кам‘яною  маскою,
На  людях  –  бездушною,
А  вдома  інколи  –  плаксою.

Я  завше  була  безвідмовною.
І  завше  –  дурною  й  наївною,
Бо  коли  бігала  з  допомогою,
Не  помічала  посмішки  в‘їдливі.  

Я  завше  була  такою
І  завше  бувала  різною.
Я  завше  була  собою
І  завше  буду  залізною.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2022
автор: Лілія Гриценя