ТАРАСОВА МОГИЛА
Могила моя, світле, душе..
Побачити тебе я мушу
Заплакать й думами блукать
І мріями вночі не спать
Ти ж нині , спи, ще весна буде
Прокинуться з тобою й люди!
Їх душить нинішня неволя!
Бо Українська
наша доля,
Розтоптана..
у час біди!!!
Іуди знов прийшли сюди
І розпинають нашу мати
А діти її мов ягнята
Вже і не знаю, як назвати
Оту юрбу, що свою неньку
Бажають за безцінь продавати
Та й все пропити пораненьку
Чи серденько їх не болить?
А чи душа не пламенить,
Коли усе орда руйнує,
Собі ж... хороми знов будує.
На нашій, на святій землі
О Боги.. Боги .. чи малі
Ви ще, не виросли і сили
Не маєте, бо вже б спалили усе оте
Прокляте рило,
Та й, потім попел той...в могилу
Одну засипати й забули
Де місце те. Де сплять ті мули.
З душею з попелу й брехні
Бо віслюки не королі...
А. бук-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2022
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)