За вікном смолистим світить місяць сивий,
Світло скло пропустить на моє чоло,
Я прокинусь вкотре з настроєм грайливим,
На собі відчую твоїх вуст тепло.
У своїй кімнаті, вимкнувши все світло,
У обіймах ковдри ти давно лежиш,
Неймовірний погляд, мов бажання вітром
Місяцю даруєш, мрієш і мовчиш.
У казковій мрії ти давно малюєш
Нашу давню казку, там, де ми разом:
У палких обіймах ти мене цілуєш,
Я тебе кружляю в танці перед сном.
Погляд твій зігріє мрією той місяць,
Дзеркалом він стане, там де висота,
І твій поцілунок через його світло
Я відчую зараз на своїх вустах.
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy