***
Дурнів
Та байдужих --
Історія нічого не вчить,
А лише карає за незнання
Уроків,
Як двієчника в школі,
Коли лінується вчитися
Та все старається списати,
Чи щоби хтось за нього
Зробив
Завдання потрібні..,
А пізніше --
Вже в самому житті,
Коли приходиться самому
Вирішувати все своє
Життя-буття :
Рідних,
Близьких,
Держави,
Сьогодення --
Втікає та вичікує на чудо..,
Бо хтось за нього зробить
Рятунок,
Що його паскудне
Та брудне
І бідне існування..,
До якого він привик
Та не хоче розуміти --
Сам собі винен,
Що в тому бруді живеш,
Бо чуда, просто так --
Не буває..,
Якщо ти не хочеш пам'ятати
Своє минуле,
Що тебе било і силувало
Та гнітило,
Щоби навчити і заставити
Зрозуміти
Твою відповідальність
За твоє життя --
То тоді і твоя нація
Тебе не навчить,
Що також, як ти байдужа --
До того, що когось болить
І,..
Що ж ви всі хочете
Мати,
Якщо нічого для себе,
Свого життя,
Роду,
Сім'ї,
Держави,
Майбутнього --
Не бажаєте робити,
Щоби не комусь,
А собі, як громада --
У волі та достойності,
Служити...
-------------------------------------------
10.02.2022; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
"Життя є і завжди буде рівнянням, яке не піддається
вирішенню, хоч і містить кілька відомих факторів
свого..."
-----------------------
(Нікола Тесла)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2022
автор: Катинський Орест