До зустрічі лишилась мить,
Та хтозна,може, й пів століття.
Весняне небо громом прогримить,
Поцупивши в дерев суцвіття.
Ти десь ідеш,забувши про печалі.
І я іду. Життя - гучний вокзал.
Мине перон, помчить у світлі далі,
А часом і розгромить, як вандал.
Та ти не смій здаватися, ти чуєш!
Бо десь далеко є моя душа,
В її обіймах тихо заночуєш
Й, набравшись сили, знову вирушай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2022
автор: Анюта Матіїшина