Щей досі в ду́мках промінь ранку,
Немов промотане кіно, -
До торби клала вишиванку,
Згорнула пам'ять в полотно;
З ним спомин першого світанку,
Де ми із нею – суть одно.
Те полотно ще нею дише,
І береже торкання рук,
Її тендітну ніжну тишу,
І гірку сіль прощальних мук.
Блакить небес крилом укривши,
Ще не впіймав лебідку крук...
Вони ж такі, завжди́ охочі...
Попереджав я – озернись!...
Її веселі щирі очі
Торкались поглядом… колись;
Минули дні, й самотні ночі,
І не промовиш: не журись…
Знов вишиванку одягаю,
Де візерунком бу́ла доля,
Лиш добра пам'ять - крила раю, -
На все на світі Божа воля.
Кохав, кохатиму, кохаю! –
Лиш крик в минуле, серед поля…
07.07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2022
автор: Ales