Ти пестиш поглядом мої веснянки
І свою гордість виставляєш напокАз.
Не треба слів. Що варті обіцянки?
Лиш світяться, як дивний той алмаз.
Ти пестиш поглядом моє волосся,
Куйовдиш локони, вкладаєш крадькома.
І якось так на мить мені здалося,
Що доля посміхнулась жартома.
А потім ти береш мене за плечі
І пестиш поглядом пронизливим, п"янким.
Сприймаю я належно такі речі:
Ти назавжди залишишся чужим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2022
автор: Анюта Матіїшина