Довго дивився услід за тобою
Сліди твої палко горіли в душі
Була ти мов небо була ти водою
Неначе слова у пісні сумні
Сліди по життю ти лишила вогнем
Їх жар пламенітиме вічно
І навіть щодня нещадним мечем
Не висікти. В мені вони звично.
Я наміри маю зірвати цей тлін
Довно вже готовий знов жити
Але мов жорна, заводять млин
Щоранку ми знову не квиті
Незнаю чи біль це, чи звичка уже
Терпіти знущання минулого
І ранок як завжди мені принесе
Повернення давно забулого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2022
автор: Андрій Толіч