Ця клята звичка - марити тобою,
Вночі між зір вбачать твоє ім'я.
А вдень байдужість брати, наче зброю,
І не питати : " Хто для тебе я?".
Збагнути долю. А чи справді треба?
Чекати знову. Навіть сотню літ.
Бо погляд твій для мене - вже потреба.
Бо він дорожчий за увесь цей світ.
Ця клята звичка - вірити й чекати.
Чи справді треба? Долю хто збагне?
Мій світ без тебе - ниций, нестрокатий.
Життя без тебе - чорне і пусте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: Анюта Матіїшина