Сумління

Зима…  Холоне  і  душа,  й  плече…
А  час  питає:  «Як  тобі  живеться?
І  що  турбує?  Що  найбільш  пече?
Чим  помогла  ти  Україні-неньці?»
Розгублена,  збираю  я  думки:
«А  й  справді,  що?  Війна  ж  не  рік  триває…
Загинули  вже  кращі  вояки.
Героями  і  світ  їх  називає.
Й  хіба  ціна  існує  на  життя,
Яке  у  них  украдене  війною?
Від  смерті  не  буває  укриття…
Ніхто  ж  не  відкупився  й…  сивиною.»
І  перебравши  кожну  тезу  цю,
Я  розбудила  у  собі  сумління
Й  мушу  подякувати  кожному  бійцю
За  його  мокрі  берці  і  коліна,
За  те  безсоння,  котре  терпить  він,
За  ризик  бути  снайпером  убитим,
За  опанований  ним  дрон  і  «Джавелін»,
За  кров  його,  яку  устиг  пролити..
Багато  назбиралося  ще  «за»  –
Аж  не  встигаю  і  перелічити,
Та  чую,  як  пече  його  сльоза,
Коли  в  бою  не  встиг  перепочити:
«За  те,  що  не  в  окопі  спиш  –  в  теплі,
У  тиші  й  рідна  стеля  над  тобою,
Молись,  щоби  ніхто  з  них  не  поліг,
А  вийшли  всі-усі  живими  з  бою».
30.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: Ганна Верес