Тендітно променем яскравим
На божій, світлій висоті
Нам сонце хмари розганяє,
Дарує теплі й золоті
Жариночки ясного світла,
Хоча сьогодні ще й зима.
Сором’язливо і тендітно,
Немовби вбралася сама
У світло те земля радіє,
Бо прокидається усе
Й, немовби здійснюючи мрію,
Надію на любов несе.
У цю чарівну пору зимню
Богом даровано нам час,
Коли, чекаючи нестримно,
Ми думаємо лиш про нас.
І кожен бачити бажає,
Далекі щастя рубежі,
Кохання очі відкриває
На те найкраще, що в душі
Того, кого кохаєш чисто
І ким давно уже живеш,
Ти бачиш ясно все, барвисто,
Немов любов не знає меж…
Кохати - це складне мистецтво
Віддати повністю себе
Тому, за ким сумує серце
І попросити у небес
Добра тому, кого кохаєш,
Щоб Бог завжди оберігав,
Але напевно собі знаєш,
Що зробиш більше, ніж прохав.
І цим усім хочу донести:
Тобою вже давно живу,
З тобою буду щирим, чесним
І уві сні, і наяву.
І ми щасливі, мила, знаю,
Бо це любов всього життя.
Я серцем всім тебе кохаю!
І це від неба почуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy