Вгамуй мене, бо я , на жаль, безсила.
Спини себе, бо втратив часу лік.
Іде весна - натхненна і красива.
На що ж, скажи, життя наше прирік?
Мовчати радиш? Годі,вже не можна.
Приречені з тобою. Ну змирись!
Іде весна - натхненна і вельможна,
Як наша доля. Ти її корись.
Бо я покірна. Бачиш мою душу?
У ній ховаю мрії наші й сни.
Твій спокій ніжним спогадом порушу.
Чи ж не такої ти хотів краси?
Обіймами вгамуй мою безсилість.
В собі спини мене, бо втрачу лік.
Ох ця весна - натхненна і красива,
Яку любити ти мене прирік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2022
автор: Анюта Матіїшина