Хворіє світ вождизмом тут і там –
Це ж вирок демократії й державі,
Але народ вождів почне змітать,
Бо в кожного із них душа іржава.
Іще ‘дна ніч тривоги і безсоння
Пружинить думку в морі хвилювань –
Цьому виною Путіна персона,
Котрий не може, щоб не воювать.
Ця думка мозок мучить, розпирає:
Чи дружить з розумом цей нелюд-кадебіст,
І чи небесні сили покарають
Того, хто зла й насилля є лобіст.
Невже у світі недостатньо сили,
Аби це зло з лиця землі змести!
Чи мало молитвами ми просили,
Адже про це благають і хрести
Синів, котрі не вийшли з поля бою,
І доньок – згаслих рано матерів,
Що край закрили від орди собою.
Саме вони наш щит і оберіг.
Схвильована іще одним я дуже,
Як олігархи з України «пруть».
Мужі багаті… Душі ж їх байдужі –
Народ лишають для московських пут.
Кого ж ми наплодили за ці роки?
Кому природні надра віддали?
Чи стане історичним це уроком?
Може, хай там лишаються вони?
Вкраїнці, зброю всі візьмімо в руки –
Не час рахунки зводити – не час –
Давайте проженем чужинців-круків,
Бо істини момент уже почавсь!
14.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2022
автор: Ганна Верес