Казали: "Браття ми!" і відібрали Крим.
Казали: "Ми за мир!" і майстрували зброю.
Та бачить світ - мир не потрібен їм,
Вони шукають, як забрати волю.
Так вже було. Вони "допомогти",
нам намагаються постійно, час від часу.
Востаннє, від сусідської руки,
Ми ледь оговталися. Довго й не одразу.
Батурин знищили з жінками і дітьми,
Січ зруйнували, УНР забили.
Морили голодом, кидали до тюрми,
Розстрілювали, крали, виселяли.
Та ми боролися, терпіли і змогли,
І досягли мети - здобули Незалежність.
Ми, як уміли, будували й берегли.
Кували впевненість, лишивши обережність.
Хто вас гукав? Хто вам сказав: «Бери»?
Чому втручаєтеся ви у наші справи?
Нам не потрібні ваші гроші і дари,
І ваших військ на території держави.
Нікому не потрібна ця війна.
Це долі зламані, це смерть і руйнування.
У нас є ціль, і ціль лише одна, -
Для нас - це мир, свобода й процвітання.
Ми є славетних козаків сини,
Тож скажем всім, хто йде узявши зброю,
За Україну і свободу, - їм нема ціни,
Ми душу покладем на полі бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2022
автор: T.I.