Повчальна казка про сірники

[i](написала  для  Богдани)[/i]

Чемні  сірники-брати,
Дружно,  як  солдати,
Помагали  кожен  день
Страви  готувати.

Кожен  мав  червоний  шлем,
Виглядав  красиво,
А  коли  ішов  на  смерть  –
Відбувалось  диво:

Вогник  звідкись  виникав,
(Що  тут  говорити?)
І  у  кухні  починав,
Смажити  й  варити…

Жив  малесенький  сірник,
Тихий  і  худенький,
До  порядку  завжди  звик
Помічник  для  неньки.

Та  колись  мала  рука,
Знайшла  їх  хатинку
(Не  догледіли  батьки,  
Щось  свою  дитинку.)

Чирк  та  чирк  і  спокій  зник,
Трішки  задиміло,
Їдким  димом  затягло
І  тихенько  тліло.

І  слухняний  сірничок,
Не  з  своєї  волі,
Опинився  без  шолома,
Як  солдат  у  полі.

Бо  гарячі  язики  
Стали  панувати:
Нема  кухні  і  плити,
І  немає  хати…

Дуже  часто  так  бува,
Коли  сірничина,
Спричинила  шкоду  всім,
А  у  тім  причина:

Що  батьки  не  пояснили,
Для  дочки  чи  сина,
І  пожежу  влаштувала
Їх  мала  дитина.

А  безпеки  научать  –
То  важлива  справа!
Щоби  знали:  сірники  –
Дітям  не  забава!


14.02.2021

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2022
автор: Інна Рубан-Оленіч