Пам'ять кутається в архів спокою, як у ковдру,
Аби перечекати негоди багатоголосся минулого,
Аби відсіяти пострілом світла химеру, -
Бо деякі спогади мають здатність танути.
Вирівняти грифи, що на язику покрились мохом,
Від моря слів, приправленого солоністю,
Бо часом серце - як велике вмістилище чи льох:
Усього в ньому багато і від того ще більше спустошене.
У кожного власний морок правди і свої хащі смеркань,
Затерті мрії і поіменні люди-смайлики;
Все вимолюється, але є деякі з бажань,
Що чекають, поки ти
на репризі віри
заіскришся - і тоді
здійснюються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2022
автор: Олеся Шевчук