Маю вдосталь що сказати,
Як у цербера голів.
Щоби дух в мені зламати,
присилають ковалів.
Не ламаюсь, зрозумійте!
І мене згинають знову.
Та даремно не радійте,
Я згинаюсь у підкову.
І дорогою лихою
Скачуть коні, як рої,
Що підбили цю підкову
на копита на свої.
І така у них наснага,
В жилах кров кипить — авжеж.
Знаю я — це все відвага,
Що в мені кипіла теж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2022
автор: Лада Квіткова