Відпочивав внук у селі,
ми всі колись були малі,
любив дивитися мультфільми ,
і гратись з хлопцями у "війни".
Та якось дід весь у турботах,
знайшов Кирилу легку роботу,
домашніх випасать гусей,
лиш дві години кожний день.
Внуку робота не до вподоби,
бо смалить сонце,болять ноги,
і хлопці з вулиці гукають,
вже автомати заряджають.
Пасли гусей і дід і баба,
під зиму зажиріло стадо,
можна і м'яса скуштувати,
і своїх рідних частувати.
Тут дзвонить внук і просить красно:
"Дідусю хочу з гуски мяса,
та поскоріш не зволікай,
торбину в Крим передавай.".
Подумав дід і відповів:
"Напевно я вже постарів,
спина болить,ноги болять,
і тяжко торби піднімать.
Краще я м'ясом цілу зиму.
лікувати буду спину,
а тобі краще тримати піст,
хто не працює,той не їсть.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2022
автор: Не Тарас