До порогу мого дому
Злетілось чорне вороння́
Не бачачи лихого в тому,
Що їх цькують людей вбивать.
І що ж вам дома не сидиться,
Чому відбились від домів?
Ви вже стервятники, не птиці,
Шукаєте вчорашніх днів.
Хто вам дав право убивати
Собі подібних і братів,
Вас народила також мати,
І звідки взявсь цей чортів гнів?
Слухняно коритеся волі
Того, хто з глузду вже з’їжджа,
Любою захопить ціною
Бажає він. Що з того вам?
Співаєте у своїй пісні,
Що геть не хочете війни,
Чи вам в своїй країні тісно,
Ви в НІЙ порядок наведіть!
І що нав’язувать прийшли ви,
Ваш мір, корупцію свою,
А нам свою перемогти би,
Та не дає ваш братський спрут.
Хтось есесером марить дуже,
За це готовий убивать,
А той, хто цій програмі служить,
На душу гріх бажає взять.
Вбивать за панські забаганки,
Невинних ні у чім людей,
Залиште мирними світанки
Для наших та й своїх дітей!
Над тим подумайте ви краще,
Чому чураються вас всі,
Чому у ваші дружні хащі
По волі не хотять своїй?
Хіба брати себе ведуть так,
Подібні Каіну вже ви,
Яка найшла на вас маруда,
Дай ближньому і сам живи!
Летіть ви воронки додому,
До своїх хат і до родин,
З душі вину і з тіла втому
Хай зніме Бог і врозумить.
21.02.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2022
автор: Галя Костенко