«Дракона вбито! Хай живе Дракон»
Із казок народів Сходу
Хлопчику, любий, послухай - проходить все:
Несправедливість, образи, нестерпний біль.
Час все розставить і попелом занесе.
Я маю досвід. Повір, стане легше тобі.
Любий мій, рідний, багато я віх пройшла.
Знала смертельні події. Не дай нам Бог!
В пам’яті - тільки клапті, дрібка мала.
Правда ж і кривда – вони завжди поряд, удвох.
Мамо, пробач, та не вірю, що все як сніг.
Стане, пощезне…І брата забути мушу?
Те, що ділили порівну горе й сміх?
Те, що пішов у засвіт, забравши душу?
Всі балачки про чекання…Що все пройде….
Визирни, лишень, поглянь у нічне небо…
Там кожна зірка спогадів сак плете –
Чиїсь забуті розп’яття - чиясь потреба.
Мамо, забути можна і підлість оту?
Свій же у спину стріляв і, звичайно, вцілив!
Вбив він обох нас, а з нами - Правду святу...
Душу мою забрав, а у брата – тіло.
Мамо, слово твоє, як наче молитва, мантра.
Так, ти права, що час тобі пам'ять стер.
Тож ти й забула, яке ефемерне «завтра»
А вити ж хочеться зараз, в «реалі», тепер.
Синку, якби могла, то і серце своє
Я віддала б тобі…Не пожаліла б нізащо!
Брата не вернеш, що є то вже є…
В тебе є два шляхи – вибирай, що краще.
Перший – важкий. Це ненависть, лють і дія.
Помста, вендета: знищити виродків всіх!
Душу продати Рогатому, хай радіє!
Візьмеш заради помсти на совість гріх?
Другий же шлях ще важчий… Потрібна сила
В себе впустити, щоб радість, сонце, життя.
Орки заразні. Нас вірусом люті накрили…
Звернеш у прірву – не буде уже вороття!
Синку, прошу, не уподібнись вбивцям.
Треба карати їх так, як велить Закон
Із головою холодною, гідною Українця
Душу свою не дай чорноті в полон.
Будуть світанки, будуть отави, будуть!
Можна багато зробити, змінити Закон!
Та стережися, щоб не кричали про тебе люди:
«Вбито Дракона! Хай живе новий Дракон!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2022
автор: Валентина Курило