Вітер віє по долині,
Гомонить з травою,
А милої очі сині
Не дають покою.
Відпущу коня у поле,
А думки стриножу.
Я без тебе, моя доле,
Заснути не можу.
Гуляй, коню, та пасися,
А я відпочину.
Люба дівчино приснися
Бо без тебе гину.
Цілу нічку любилися
Й літали думками,
А вранці з'явилися
Перед образами.
Та шабля нагострена
Позвала до бою.
Коли ж, Богом послана,
Стрінемось з тобою?
Не день і не нічку
Буду воювати,
Перемогу-чічку
Й волю здобувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Леонід Федорів