За кривду, за тьмяну її глибину
уб’єм, проклянемо, скалічим,
порвемо стосунки, почнемо війну
і в одах себе возвеличим.
О ви, що посміли покинути нас,
поріддя хохляцьке затяте—
хоч нам не потрібні ваш Крим і Донбас,
ми мусимо вас покарати.
Як сміли ви нас, скудоумні брати,
в зухвальстві своїм і зазнайстві
підвести до прірви—скачи чи лети,
йди в ногу із світом, міняйся!
Не діждете ви (що в віках не змогли
державності втримати кромку),
щоб ми добровільно себе прирекли,
немов наркомани--на ломку.
Нам мило у крузі уявлень своїх
про місію нашу, про НАТО!
Яка нам різниця—реальність чи міф
для натовпу створює свято?
Поставши за догми надійно-прості
в борні за старе, як луддіти,
ми будем вбивати, щоб знали усі,
що ми-- найдуховніші в світі!
2014, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Вікторія Т.