Моя дорога заведе мене в пустелю,
У долі звивистій шляху назад нема.
Така я є і не пробити мур та скелю,
Але пустеля буде повністю моя.
Моя дорога приведе мене до друзів,
Народу, що бажає жити сам.
Не поділяю пацифістських більш ілюзій,
Довірюсь мудрості почутих, голосам.
Моя дорога не пряма і не широка,
Вона кружляє, але бачу крізь туман.
І налаштую компас я незрячим кволим оком,
Дійду до пункту, дам прокрапатись сльозам.
Моя дорога є скінченна: тут і зараз,
Але живу я лиш моментом, що утік,
Я знаю наперед, що повість склалась,
Та не веду сторінок читаних більш лік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Тахіона