Іде весна. Як скельце, день умиваний
Садів смакує подих післясоння.
В світи дрібнить грунтів засмута звивами,
І заснопили промені осоння.
Полагідніле небо, ледь підсинене,
Навідало оселю ластів’ячу,
Накриту літом бабиним хустиною—
А там зіщулилось ждання тремтяче.
Бо ж в провесіні поривання змішані:
Мінливого характеру панянка.
Та вислухавши сповіді овіршені,
Вона пришле нам пісню-вишиванку—
Із вітром, а чи з спраглою пташиною…
Моєю будь-що пройде Україною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Valentyna_S