Сонце було пропагандою бога,
сліпучими відблисками його долонь
на тротуарі,
і його пальці залишали кольорові відбитки на віях,
мов прозорі гірлянди,
а зорі, що яскраво ряхтіли в сльозах
змушували повіки опускатися нижче;
і це саме тоді коли лютий
здавався під небом весни датою лебединого паліндрому;
коли тіні дерев здавались стовпами
для невидимих гойдалок світла,
що злітало на стіни й черепичні дахи.
Коли за мостом, в межиріччі широких вулиць,
відкривався погляд на сцену молодого міста
щасливих сонцепоклонників
на яких насувалась затяжна гроза.
22.02.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Володимир Каразуб