А чи сильніш затягне завтра
Нас у проклятий вир війни?!
Та з нами–Бог, із нами–правда,
І ми не маємо вини.
Не йдемо ми у чужі землі
І не несемо смуту, кров,
Бо прагнем миру в дні буремні
Та хочем вирватись з оков.
Із тих оков, що московія
Щоденно втягує міцніш -
Вже канонаду як стихію
Все ближче чуємо й частіш.
Ізнову вирви, знов снаряди,
Погрози ллються із кремля..
Не сплюндрувати вже їм правди,
Бо українська в нас - земля!
Прабатьківська із споконвіку -
Її потрібно боронить,
Щоб наші діти і онуки,
Під мирним небом змогли жить.
Ми станемо усі до бою
На захист рідної землі.
І не злякає нас війною,
Той виродок, що у кремлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2022
автор: Ольга Калина