Чуєш, Волго, як стогне народ твій?
Це уже не бурлацькі пісні.
Іноземною ситий він кров’ю,
Бо ж кордони Кремлю затісні.
Чуєш, як сиротиночки плачуть?
Вони з Сирії, наші, з Чечні.
Скільки доль і життів, ще юначих,
Загубились в московській війні!
Чуєш, Волго, як небо ридає?
То від «Градів» горить його вись.
Хіба мало народ твій страждає?
І це зараз, це все не колись.
Кращі з кращих в кайдани закуті,
Той від кулі в столиці упав,
Інші в небо знялись від отрути,
Хтось іще словом правди лупа
Ту імперську скалу, що зростила
Всім на горе московська земля,
Котра довго іще не цвістиме,
Поки вижене банду з Кремля.
Чуєш, Волго, як стогне народ твій?
Він уголос боїться й ридать,
А не тільки за правду боротись.
Може, шин та вогню передать?
23.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2022
автор: Ганна Верес